1. Адрони В. О предикативности// Уч.зап.ЛГПИ. – 1957. – т.28. – вып.2
2. Колшанский Г. Коммуникативная граматика и лингвистическая интерпретация категории субъекта и предиката// Изв.АН СССР. – СЛЯ. – 1959. – т.38. – вып.4
3. Алисова Т. К вопросу о так называемых стативных предикатах// Всесоюзная научн. конф. по теорет.вопросам языкознания. – М., 1974
О.Потебня підкреслював, що дієслово – центр речення.
З онтологічного погляду головним є назви речей, а якості чи відношення – похідні від них.
З погляду організації речення як семантичної структури якості і відношення є головними, бо вони дають змогу передати сигніфікативний (понятійний) зміст.
Р реалізує сигніфікативне значення. Р – це компонент, що має значення ознаки. Значення ознаки – це категоріальна сема предиката, що реалізується у семах „якість” і „відношення”. Ця ознака відноситься або до предмета, або до ситуації.
Р не існує сам собою, він виявляє певні відношення. Таким чином, він визначає число актантів, передбачає їх семантичні функції та відношення між ними.
Підмет з семантичного погляду у структурі речення є залежним.
Але Р може виходити і на зовнішню структуру речення, тоді він визначає відношення речення до інших речень у тексті.
Р може виражати модально-часовий план речення. У науковій літературі висовується гіпотеза обов’язкової дієслівності Р.
Р можуть трансформуватися у словосполучення чи звороти, але не кожне словосполучення може розгортатися у речення.
Р протиставляються актантам не тільки своїми організаційними функціями, але і стабільністю свого значення.
Більшість учених вважає, що Р і присудок не збігаються, бо у них різні плани дослідження – семантичний і формально-граматичний. Ю.Степанов говорить, що з абстрактного погляду присудок і Р – це одне і те ж. Г.Золотова – в основі виділення членів речення лежать семантичні підстави, значить суб’єкт – це підмет, а предикат – це присудок.
За визначенням Ю.Степанова дієслово – це спеціальне ім’я Р - предикатор (тобто конкретне вираження предиката). Дієслово не тільки позначає Р, але й має ознаки актанта. З одного боку – дієслівна функція, яка прирівнює його з Р, а з другого – дієслівна лексема, яка виявляє свої особливості лише у поєднанні з іменами.
Типологія предикатів
Н.Арутюнова, Ю.Степанов вважають, що Р як логіко-семантична категорія класифікується на логіко-семантичній основі.
Інші підходи пов’язані з різними ступенями абстрагування.
Ознака активності/статальності
Р дії Р стану
(активний предмет) (пасивний предмет)
Подальший поділ здійснюється на дрібніші підгрупи залежно від категоріальних і лексичних особливостей.
За наявністю місць, що заповнюються актантами, Р поділяються на:
- одномісні
- двомісні
- тримісні ...
Окремо виділяються нульмісні – Жарко. Вечоріє.
|
