1. Колшанский Г. Логика и структура языка. – М., 1965
2. Арутюнова Н. Понятие пресуппозиции в лингвистике// Изв. АН СССР. – СЛЯ. – 1973. - №9
3. Падучева Е. Понятие презумпции в лингвистической семантике// Семиотика и информатика. – 1977. - №8
4. Арутюнова Н. Фактор адресата// Изв. АН СССР. – СЛЯ. – 1981. - №4
5. Типология каузативных конструкций. Морфологический каузатив. – М., 1969
Поняття пропозиції бере свій початок з логіко-філософських досліджень. Над ним працюють представники семантичної логіки, у мовознавстві – логіко-граматичного напряму.
В основі лежить розуміння речення як знака ситуації, тобто номінативний аспект є основою. Першими були дослідження пропозитивної номінації.
Хлопчик читає книгу - речення
Читання книги хлопчиком – номінативний знак імені
Перші визначення пропозиції розглядалися як форма мислення. Поняття пропозиції поступово розширювалося і вже розглядалося не як форма мислення, але і його зміст. Поступово просувалися від ствердження події до самої події.
Два основних підходи
І
Пропозиція як об’єктивно значиме речення чи як частина речення і це поняття відділяється від суб’єктивного фактора.
Ч.Філлмор – пропозиція це набір відношень між іменами.
Вітгенштейн – пропозитивний знак відповідає стану речей.
Пропозиція співвідносить висловлення з дійсністю.
Однією із головних ознак пропозиції є істинність або хибність.
Пропозицію можна розуміти як семантичний інваріант, що визначається комунікативною функцією висловлення, тоді пропозиція – це значення, а не речення, тобто одиниця семантична, значення речення.
Кожна пропозиція співвідноситься з референцією. Референт пов’язують з істинним значенням.
Денотативне чи сигніфікативне значення?
Більшість лінгвістів вважає, що у пропозиції є значення і денотативне, і сигніфікативне. Денотативне передають імена, а сигніфікативне – предикати. Пропозиція – це семантична структура, що об’єднує денотат і сигніфікат, причому головним є сигніфікат.
ІІ
Цей підхід пов’язаний з виділенням суб’єктивного фактора. Пропозиція відноситься не лише до дійсності, але і до суб’єкта.
Пресуппозиція
Пов’язана із супутніми факторами (підтекст, знання).
Класифікація:
- логічна (базується на загальних знаннях)
- прагматична (пов’язана з власним досвідом)
- синтагматична (пов’язана з текстом).
Пропозиції з одного боку стверджують як істину, з другого ж істинність яких є базовим, вихідним моментом (пресуппозицією).
У реченні окрім пропозиції ще є елементи, і пропозитивні відношення передаються за допомогою дієслів пропозитивних відношень (говоріння, судження, волевиявлення, створення, сприйняття).
Дієслова – перформативи – у них обов’язково присутнє „я” і факт мовлення – я вважаю, я думаю...).
Дієслова пропозиційних відношень можуть брати участь у передачі значення істинності. Вона може збігатися з істинністю пропозиції, а може мати зворотні істинністні відношення.
В основі дієслів істиннісних відношень лежать інтенціональні дієслова (ментальні акти, позначення психологічного стану людини).
Дієслова пропозиційних відношень розгортаються, як правило, у двопредикатні структури. Ці дієслова протиставляються пропозиції, вони виходять за межі пропозиції.
Вивчення пропозитивної семантики спирається на учення про закономірності поєднання смислів, що входять до складу пропозиції. В основі таких об’єднань лежить відношення між пресуппозицією і референцією.
Досить значимими є також відношення між значенням Р і значеннями актантів. Від значення дієслова залежить, з яким актантом: конкретним чи абстрактним поєднається це дієслово. Абстрактні імена при цьому легше розгортаються у пропозиції, ніж імена конкретні. Дієслово виступає у ролі зв’язки, яка прив’язує пропозицію чи дві пропозиції.
Знання забезпечують уміння
Існує значна група дієслів подійного характеру, що забезпечують передачу однієї чи кількох подій (Щось мене нервувало). Каузативні дієслова передають детермінацію (класти, запалювати). Вони містять 2 акти: здійснення+вплив на щось.
Вона просила його приїхати.
Обов’язковим є зв’язок однієї пропозиції з іншою. При цьому створюються особливі конструкції – каузативні, а самі дієслова виступають каузаторами.
Пропозиція не виступає єдиним цілим.
|
