§1 Трансформація предикатних виразів у синтаксичні структури
СемС являє собою лінгвістичні абстракції, що мають у якості області свого існування конкретні синтаксичні утворення, які виявляються у численності реальних висловлень.
СинтС також є лінгвістичними абстракціями, менше віддаленими від свого морфологічного і фонетичного втілення, ніж СемС.
Таким чином, у кожному матеріально втіленому у мовленні висловленні закладена певна синтаксична схема у якості першого ступеня абстракції і певна семантична схема у якості другого ступеня абстракції Природно, що ці схеми певним чином співвідносяться одна з другою. Засобом такого співвіднесення є операція, що іменується терміном „трансформація”.
Синтаксичні трансформації – це операції за допомогою яких один чи кілька ПВ перетворюються у певну синтаксичну конструкцію.
Синтаксичні трансформи ПВ створюються складною взаємодією найрізноманітніших синтаксичних аспектів. Речення являє собою основний об’єкт синтаксису, що має показники комунікативності, оскільки усі інші трансформи входять на правах компонентів до складу речення.
Речення, що відповідає одному ПВ, інколи називається елементарним реченням.
Проблема синтаксичних аспектів розроблялася багатьма синтаксистами: В.Адмоні, І.Ербен, Л.Теньєр. В.Адмоні висунув ідею про „багато лінійність мовленнєвого ланцюжка”, про „багатомірність граматичних явищ” і про партитурну будову смислу речення.
І.Ербен виділив у кожному реченні формальну або зовнішню структуру і функціональну або внутрішню. З погляду першої речення може бути охарактеризовано як побудова, у якій виділяють головну і залежну частини, а також різноманітні види лексичних груп. Що стосується другої, то речення характеризується синтаксичними функціями частин мови, лексичних груп і підрядних речень.
Але залишається неврахованим такий важливий аспект речення як лінійний.
Найдетальніше система аспектів розроблена у Л.Теньєра. Вона має універсальний характер для усіх мов. Він розмежовує семантичний і синтаксичний аспекти.
Виділяються такі аспекти:
1. структурний
2. лінійний (синтаксис порядку слів)
3. категоріальний (синтаксис частин мови)
4. функціональний (синтаксис членів речення)
Усі ці аспекти характеризують речення як ізольовану мовну одиницю і тому відносяться до мікро синтаксису. Макросинтаксис – це синтаксис зв’язного тексту.
Категорії і функції в синтаксисі
Категоріальне значення характерне для основних частин мови і воно тісно корелює з їх функціональним значенням, що реалізується у складі речення.
Вершиною завжди буде функція домінанти (дієслова)
0 вручили
1 школярі букет артистам вчора
2 радісні красивий
3 надзвичайно
Категоріально-функціонально-семантична схема
0 – рівень – дієслово-домінінта
1 рівень іменники-актанти і обставинні придієслівні сир константи
2 рівень атрибути-прикметники
3 рівень приад’єктивні сир константи
Ці рівні відповідають відомим рангам О.Есперсена.
Синтаксичне дерево, побудоване на базі первинних функцій синтаксичних категорій
Співвідношення між СемС і синтаксичним деревом:
1. речові аргументи виражаються іменниками і займають на синтаксичному дереві позицію актантів;
2. предикат, що визначає відношення між речовими аргументами, виражається дієсловом у функції присудка;
3. Р, що виражає якості будь-якого з речових аргументів, реалізується у канонічному дереві первинних функцій у формі атрибута-прикметника, який займає другий рівень ієрархії речення;
4. Р другого порядку, аргументом якого є предикат першого порядку (домінанта чи атрибут), виражається категоріально прислівником, а функціонально – сирконстантом.
Ці правила являють собою трансформації СемС в СинтС. Ці трансформації визначають вибір категорії для аргумента чи предиката, вибір функції і позиції у синтаксичній ієрархії.
|
