1. Арутюнова Н. Синтаксис. Общее языкознание. – М., 1972
2. Арутюнова Н. О номинативном аспекте синтаксиса// ВЯ. – 1971. - №6
3. Гак В. Высказывание и ситуация
4. Гак В. К проблеме соотношения языка и действительности// ВЯ. – 1972. - №5
5. Колшанский Г. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке
6. Телия В. Типы языковых значений. – М., 1981
Номінація – це процес створення значимих одиниць мови. Мовна номінація, незважаючи на обмеженість ресурсів повинна адаптуватися до різноманітності навколишнього світу. Постає завдання співвіднесення понять референції та номінації.
Референція – логічне поняття, яке встановлює, на що вказує ім’я.
Номінація – виясняє, як отримано назву. Номінація як вчення цікавиться оцінками, кваліфікаціями явищ, тому на мовному рівні з’являється оцінне поняття. При номінації враховується і позначення, і значення. Метою номінації є також і сигніфікація, тобто понятійна кваліфікація.
На першому етапі пов’язувалася із словом, потім номінативні характеристики слова перенеслися на словосполучення. Наступний етап – не тільки називання предметів дійсності, але й аналіз зв’язків між ними. Відрізки мовлення, висловлення почали розглядатися з позицій номінації. З’явився розділ синтаксису, який вивчає відображення цілісних подій чи ряду подій. Це – номінативний синтаксис.
При найменуванні словом відбувається процес денотації, потім сигніфікації (тобто понятійності). При використанні висловлення ідемо шляхом від сигніфікації до денотації.
Словесний знак може розглядатися як компонент пропозитивного знака. Сам словесний знак не передає зв’язки між предметами, але він є умовою номінації через речення.
Слова – це узагальнені віртуальні знаки мови, а судження і висловлення – знаки мовлення.
Словесний знак – це відтворення, а мовленнєвий – створення.
Лексичні засоби завжди номінативні, а граматичні засоби можуть виконувати номінативну функцію, а можуть і не виконувати. Якщо граматичні засоби виконують несамостійні номінативні функції, то можуть бути граматичні засоби з відсутніми номінативними функціями.
Процес номінації і його складові компоненти.
Предмет – це те, що називають
Суб’єкт – той, що називає
Те, що утворилось – номінація.
Подійні номінації класифікуються:
1. залежно від характеру ситуації, що позначається (ускладнена номінація, складна);
2. пов’язана з прямою і вторинною номінацією (вторинна – це пристосування даної номінації для позначення другої ситуації): Тепліше (у значенні Ближче до правди, істини).
3. Якою мірою подійна ситуація згортається в елементарну, а елементарна – у подійну.
4. З погляду розчленованості/нерозчленованості (сільськогосподарський – розчленована; стіл – нерозчленована; „Тримай! – розчленована; „На!” – нерозчленована).
5. Парадигматичні і синтагматичні типи номінацій (синтагматичні – ті, які з’являються у лінійній послідовності)
6. Словосполучення як компонент речення може розглядатися як частковий знак ситуації.
|
